Якщо ви думаєте, що бачили вже все, і вас немає чим здивувати, то дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі та Вашингтонського університету готові переконати вас у зворотному. Вчені стверджують, що їм вдалося розробити спосіб, з допомогою котрого люди зможуть побачити колір, якого ще не знає людське око. Новий колір отримав назву «Оло»: учасники дослідження описали його як приголомшливо гіпернасичений відтінок синьо-зеленого кольору.
Тож як нам побачити Оло? Якщо коротко, то для цього потрібен дуже короткий імпульс лазера, направлений всередину ока. Щоб усвідомити особливість цього підходу, давайте пригадаємо, як ми взагалі можемо бачити різні кольори. В наших очах є два типи зорових рецепторів, світлочутливих клітин, що перетворюють енергію світла на нервовий імпульс: палички та колбочки. Палички – це клітини видовженої форми, що не розрізняють кольорів, але дозволяють нам бачити навіть при сутінковому освітленні. Тим часом сприйняття форми та кольору предметів забезпечують колбочки, чутливі до довгих (L), середніх (M) та коротких (S) хвиль світла. Коли вони обробляють суміш довжин світлових хвиль, ми сприймаємо їх як різні кольори. L-колбочки переважно стимулюються червоною частиною спектра, у той час як S-клітини реагують на синю частину спектра. У природі немає єдиного монохромного світла, яке б стимулювало виключно M-колбочки, оскільки їхній спектральний відгук перекривається L та S клітинами.
Саме ця особливість фоторецепторів людського ока надихнула дослідників на пошук діапазону хвиль світлового спектра, що могли б стимулювати виключно M-колбочки, аби віднайти нові кольори за межами традиційної гами нашого зору. Офтальмологи з Каліфорнійського університету в Берклі та Вашингтонського університету розробили техніку Oz, першим етапом котрої є адаптивна оптична когерентна томографія. ОКТ дозволяє отримувати детальні зображення внутрішніх структур ока, і дослідники використали її для сканування сітківки учасників експерименту задля ідентифікації M-колбочок. Далі, поки око людини дивиться на обрану мішень, система Oz відстежує крихітні, але безперервні рухи його структур на клітинному рівні з допомогою інфрачервоного випромінювання.
Коли система має усі дані про рухи ока людини, вона розраховує точну кількість світла, яку потребує кожна M-клітина для відтворення потрібного кольору. І нарешті, вчені використовують технологію AOSLO – адаптивну оптичну скануючу лазерну офтальмоскопію, щоби доставити коротенькі, прицільні спалахи лазера до тисяч фоторецепторів по одному – клітинка за клітинкою. Ця поклітинна стимуляція дозволяє контролювати процес створення нових кольорів, таких як Оло, що не трапляються в природі.
Цікаво, що цей експеримент отримав дуже змішані відгуки від експертів. Так, спеціаліст з кольорового зору з Університету Каліфорнії в Ірвайні Кімберлі Джеймсон описав колір Оло та спосіб його бачення як неймовірне досягнення науки, а його колега Джон Барбур з Лондонського університету Сіті-Сент-Джордж вважає, що цей колір не є новим, і саме дослідження має сумнівну користь. Втім, на нашу думку, жодна з цих думок не є кінцевою, адже вчені вперше випробували стимуляцію окремих фоторецепторів для впливу на світлосприйняття людського ока, тож вивчення цієї наукової гілки тільки починається. Ймовірно, Оло не стане наступним кольором року Pantone, але результати цього дослідження потенційно можна було б використати для вирішення проблеми дальтонізму або створення методик вдосконалення звичайного кольорового зору.