Доісторичні кам’яні знаряддя є одними з найдавніших та найважливіших свідків тих часів, коли наш вид почав розвивати вищий рівень інтелекту. Втім, багато інструментів того часу також виготовлялися з тваринних кісток, у тому числі з кісток найбільших тварин нашої планети. Так, в іспанській печері дослідники знайшли найстаріші інструменти з китової кістки, які було виготовлено приблизно 20 000 років тому. Це відкриття не лише додає більше інформації до історії раннього використання людських знарядь праці, але й дає уявлення про роль стародавніх китів у природі та побуті доісторичних людей.

Звичка відвідувати узбережжя водойм та користуватися їхніми ресурсами, ймовірно, є такою ж давньою, як і саме людство. Наприклад, в Анголі на території археологічної станції Dungo V було виявлено місце загибелі кита зі слідами людської діяльності, вік якого оцінюють у мільйон років. Для наших пращурів епохи палеоліту, що жили в прибережних регіонах, міцні кістки величезних китів були чудовим джерелом матеріалів для виготовлення знаряддя. На жаль, доісторичні берегові археологічні станції є надзвичайно вразливим до природної ерозії та підвищення рівня вод Світового океану. Як наслідок, реконструкція минулих прикладів взаємодії між морськими ссавцями та доісторичними людьми стає для вчених справжнім викликом та боротьбою з часом.

За словами археолога Жан-Марка Петільйона, об’єктом нового дослідження стала колекція з 83 доісторичних інструментів, розкопаних на території археологічних станцій поблизу Біскайської затоки, та 90 знарядь з печери Санта-Каталіна в Іспанії. Дослідники використали методи мас-спектрометрії та радіовуглецевого датування, аби ідентифікувати види тварин, яким належали ці кістки, та встановити їхній вік. Виявилося, що для виготовлення своїх інструментів давні люди цього регіону використали кістки принаймні п’яти видів – кашалотів, фінвалів, синіх китів, сірих китів та південних або полярних китів (на жаль, останніх неможливо розрізнити за допомогою цих технік). Вік найдавніших зразків китової кістки оцінюється у 19-20 тисяч років, що робить їх одними з найдавніших відомих науці свідчень використання людьми останків китів для виготовлення знарядь праці.

Більшість предметів, виготовлених з китової кістки, були наконечниками знаряддя, яке, ймовірно, було частиною мисливського спорядження. Такі об’єкти були дуже довгими та важкими (довжина деяких наконечників сягала 38 см), тож їх могли застосовувати як елементи списоподібної зброї. В епоху палеоліту найрозповсюдженішим матеріалом для такого знаряддя були оленячі роги, оскільки вони є менш крихкими та більш гнучкими за кістку, але китові кістки мали свої переваги – у тому числі великий розмір. Цікаво, що більшість видів китових, кістки яких було ідентифіковано в дослідженні, і досі трапляються в Біскайській затоці та північно-східній Атлантиці загалом. Винятком стали сірі кити, сучасний ареал яких обмежений північними регіонами Тихого океану та Арктикою.

Вчені також зазначили, що виявлене в Іспанії знаряддя датуються періодом, який існував задовго до винаходу сільського господарства та розвитку китобійного промислу, коли люди жили кочовими групами мисливців-збирачів. 16-20 тисяч років тому тривав останній льодовиковий період, і рівень вод Світового океану був на понад 120 метрів нижчим за сучасний. Як наслідок, сьогодні більшість прибережних поселень доісторичних людей загублені під товстим шаром води та є недоступними для вивчення, тому можливості дослідження людського зв’язку з узбережжями та морем є дуже обмеженими. Через брак доказів вважалося, що палеолітичні люди історично полювали виключно на наземних тварин – благородного оленя, бізонів, північних оленів, козлів тощо. Хоча ці тварини дійсно становили основу раціону та були ключовим джерелом ресурсів для доісторичної людини, дослідження Петільйона та його колег підтверджує, що вони також користувалися дарами палеолітичного узбережжя.