Зникаюче озеро Лохаріма в графстві Антрім у Північній Ірландії може бути повноводним зранку та повністю спорожніти всього за декілька годин завдяки унікальній дренажній системі, яка досі залишається вкритою завісою таємниці для дослідників.
Лохаріма – це ефемерне озеро з дивовижною геологією, яка протягом багатьох років змушує вчених ламати голову. До цієї водойми впадають три струмки, але єдиним виходом з неї є таємничий стік на дні, який часто блокується та розблоковується, призводячи до різких змін рівня води. За даними Геологічного товариства, зникаюче озеро може спустошитися за лічені години через загадкову підземну дренажну систему, яка несе його води до річки Кері, що протікає у 2,5 кілометра від озера.
Дослідники не впевнені, коли та як саме сформувалася ця система, але вона може спорожняти водойму з надзвичайною ефективністю. Як наслідок, навколо Лохаріми утворився дуже динамічний ландшафт, тому з кожним візитом до озера неможливо передбачити, у якому стані воно перебуватиме саме в той момент. За словами гідрогеолога Британської геологічної служби у Белфасті Пола Вілсона, час від часу вода раптово зникає в підземній дренажній системі, проте його колеги й досі не до кінця розуміють, як саме вона працює.
На думку експертів, природний злив на дні озера можуть блокувати гілки, осад та різноманітне сміття, яке потрапляє до водойми разом з водою з трьох струмків, які її живлять. Як тільки отвір повністю закорковується, Лохаріма швидко набирає високий рівень води. Ймовірно, у момент, коли вода досягає певного рівня, тиск, який її маса чинить на стік, раптово розблоковує його. Тому в абсолютно непередбачуваний (виходячи з зовнішніх ознак) момент рівень води може різко впасти настільки, що озеро виглядатиме практично порожнім. Протягом багатьох років посередині зникаючого озера проходить невелика дорога: сьогодні вона достатньо піднята, щоб автомобілі могли проїжджати навіть за високого рівня води. Втім, машини тут – рідкісне явище, адже озеро Лохаріма розташоване у віддаленій місцевості, оточене покривним болотом – безлісним торфовищем з заболоченим ґрунтом та частими туманами.
За легендою, у XIX столітті дорогою, що пролягає через озеро, їхав кінний екіпаж. Проте в густій та оповитій туманом нічній темряві Лохаріма різко почало набирати воду, і мандрівники потонули. Вважається, що карета та коні й досі з’являються біля берегів озера вночі, коли воно знову і знову наповнюється водою.