Французькі та єгипетські дослідники підняли з дна Середземного моря величезні блоки Александрійського маяка, щоб створити цифрового близнюка старовинного дива світу.

Співробітники порту в Александрії підняли з Середземного моря 22 величезні кам’яні блоки, з яких тисячі років тому було зведено міський маяк, одне з див старовинного світу. Ці брили було виявлено на дні гавані біля південно-східного узбережжя моря. Серед них – фрагменти обрамлення гігантського дверного отвору, загальна вага елементу могла сягати 70-80 тонн, та уламки масивного стовпа у стилі давньоєгипетської архітектури, що міг бути частиною церемоніального монумента. Тепер їх планують дослідити та відсканувати, щоб згодом відтворити їх у цифровому вигляді. Результати їхнього аналізу додадуть до бази даних, яка містить інформацію про понад 100 кам’яних блоків, виявлених біля берегів Александрії за останнє десятиліття. Цим унікальним проєктом керує французька археолог та архітектор Ізабелла Аірі, яка зібрала цілу команду експертів – істориків, археологів, архітекторів та інженерів, аби створити віртуальну 3D-модель Александрійського маяка, який було серйозно пошкоджено внаслідок численних землетрусів, перш ніж він впав у води Середземного моря у XIV столітті.

Будівництво Александрійського маяка, також відомого як Фароський за назвою острова (тепер мису), на якому він стояв, було завершено у 280 році до н. е. Його спорудили за наказом правителя Єгипту Птолемея II Філадельфа, за правління якого Александрія досягла багатства й процвітання, ставши одним з центрів середземноморської торгівлі. Через мілини та підводні скелі прохід до гавані був дуже важким та небезпечним, тож було вирішено збудувати маяк, який вказав би суднам правильний шлях. Маяк, творцем якого вважається Сострат Кнідський, став шедевром інженерного та архітектурного мистецтва.

Висота Александрійського маяка сягала 100 метрів, що робило його однією з найвищих споруд стародавнього світу. Його світло, видиме з відстані до 50 кілометрів, вироблялося великим вогнищем, яке, ймовірно, розпалювали за допомогою коренів папірусу та нафти. Спрямований промінь формувався завдяки великому дзеркалу з відполірованої бронзи, яке, на жаль, не збереглося до наших часів. Навіть за сотні років від завершення будівництва він не припиняв вражати мандрівників та письменників, заслуживши статус дива світу.

Руїни Александрійського маяка було виявлено на дні Середземного моря у 1994 році французьким археологом Жаном-Івом Емперером. Відтоді Франція реалізовує вже третій дослідницький проєкт, пов’язаний із маяком. Замість того, аби відбудовувати його фізично, вчені вирішили провести віртуальну реконструкцію, створивши цифрового близнюка маяка. Сканування нових блоків проводитимуть волонтери з фонду Dassault Systèmes Foundation, які спробують встановити їхнє розташування в оригінальній конструкції, ніби збираючи велетенський археологічний пазл. Врешті дослідники сподіваються знову зробити Александрійський маяк доступним для відвідування – хоча б у формі віртуальних турів.