Більшість дорогоцінних каменів утворюються в надрах Землі під багаторічним впливом екстремального тиску та температур. Водночас перли – це єдиний у світі дорогоцінний мінерал, який народжується не в землі, а всередині живої істоти – молюска. У цій статті ми розповімо про причини та механізм їх утворення.

Технічно всі види прісноводних і морських молюсків, які мають мушлі, можуть виробляти перли. Однак естетичну й комерційну цінність мають лише деякі групи молюсків, чиї перлини вкриті шаром перламутру. До таких відносяться переважно двостулкові молюски, окремі представники черевоногих і лише один вид головоногих.

Перли є результатом роботи захисного механізму, метою якого є ізоляція чужорідних тіл, що потрапили всередину мушлі. Коли молюск не може видалити піщинку або паразита, які опинилися між стулкою мушлі та мантією, це викликає подразнення. Зовнішній епітеліальний шар мантії молюска містить численні залозисті клітини, що виробляють «будівельні матеріали» для оновлення мушлі, зокрема перламутр. У відповідь на подразнення епітеліальні клітини починають активно ділитися й утворюють навколо чужорідного тіла перловий мішок, поступово огортаючи його шарами перламутру. У деяких випадках перловий мішок може формуватися через механічне пошкодження або захворювання мантії, що спричиняє проникнення епітеліальних клітин у сполучну тканину.

Для молюсків перламутр є важливим захисним інструментом, який ізолює сміття чи паразитів і зміцнює мушлю завдяки арагоніту – мінералу на основі вуглецю й кальцію. Перли складаються з шарів мінеральних і органічних компонентів – арагоніту та конхіоліну, який утворює основу перлини. Натуральні перли зустрічаються досить рідко: за деякими даними, у природі на кожні 10 тисяч мушель припадає лише одна перлина. До того ж часто природні утворення мають неправильну форму або приростають до стулки мушлі – такі перлини називають блістерами або мозолями. На щастя, оцінивши красу перлів, люди навчилися їх культивувати.

Згідно з історичними джерелами, першими до цього дійшли китайські майстри ще в XIII столітті. Вони обережно відкривали стулки мушлі, підкладали в мантію кульки з глини, міді чи шматочки дерева і повертали молюсків у водойму. Уже тоді люди намагалися надавати культивованим перлам бажану форму: найуспішнішим експериментом стало використання в якості чужорідного тіла маленьких свинцевих фігурок Будди.

Наприкінці XIX – на початку XX століття прикраси з перлів стали настільки популярними, що на світовому ювелірному ринку виник дефіцит природних запасів. Японці вдосконалили китайську технологію, досягнувши промислових масштабів культивування. Цю технологію використовують і сьогодні на перлових фермах: спеціалісти зрізають фрагменти живої епітеліальної тканини з мантії молюсків, обгортають у ці «мішечки» крихітні намистинки зі спресованих мушель і вживляють їх іншим молюскам. Збір врожаю перлів проводять через кілька років, залежно від бажаного розміру. Цей процес може тривати від 3 до 11 років.

Форма, розмір і колір готових перлин значною мірою залежать від характеристик чужорідного тіла та виду молюска. Під час культивування виробники можуть підбирати найпродуктивніші види молюсків і вставляти намистинки бажаної форми. Однак природа вносить частку непередбачуваності й у цей контрольований процес. Навіть на фермах молюски часто гинуть через хвороби, негоду, хижаків і паразитів. Крім того, трапляється, що молюски відторгають штучно підсаджені перлинні мішки, і тонка робота фахівців стає марною. Як результат, лише близько половини молюсків виробляють перли.

Ба більше, лише невелика частина культивованих перлин виявляється придатною для продажу через неправильну форму або дефекти в перламутрі. Проте навіть після ретельного сортування кількість якісних культивованих перлин значно перевищує обсяги врожаю природних. Цінність таких мінералоїдів полягає не в їхній рідкісності, а в більшому відсотку симетричних і бездефектних перлин, які підходять для ювелірних прикрас.