Дикі жовточубі какаду в Австралії продемонстрували надзвичайний приклад швидкої адаптації до життя в міських умовах. Птахи навчилися використовувати свої лапи та тіла, щоб вмикати фонтанчики для пиття. Це перше спостереження такої поведінки, поширеної у великій популяції птахів.

Одного дня еколог Барбара Кламп з Інституту Макса Планка з вивчення поведінки тварин на власні очі побачила, як жовточубий какаду п’є воду з фонтанчика в парку на заході Сіднея. Її вразила координація рухів птаха, адже для вмикання цих фонтанчиків необхідно не просто відкрутити складну пружинну ручку, але продовжувати натискати на неї. За її ініціативою зібралася ціла команда вчених із Західного Сіднейського університету, Австралійського національного університету та Віденського університету, які вирішили дослідити це цікаве явище. Вони ідентифікували фонтанчики, якими користуються папуги, за слідами на пластику від міцних дзьобів та встановили поряд із ними камери для спостереження за їхньою поведінкою.

Загалом вони побачили, що жовточубі какаду вмикають фонтанчики, координуючи рухи обох лап. Зазвичай одна з лап (частіше за все права) залишалася на поворотній ручці (клапані), а друга нога трималася за носик фонтана. Іноді птахи ставили на клапан обидві ноги. У такому положенні папуги зміщали вагу свого тіла нижче, аби повернути ручку за годинниковою стрілкою та завадити пружині відскочити у початкове положення, і повертали голову, щоб дістатися кінця носика. Дослідники також позначили найчастіших гостей фонтанчиків червоними відмітками, щоб проаналізувати поведінку птахів на прикладі окремих особин. Протягом 44 днів спостереження за парком какаду спробували напитися води 525 разів. Серед усіх птахів кількість успішних спроб сягала 41%, але серед помаркованих папуг, які виявилися більш досвідченими та кваліфікованими, процент успіху становив 52%.

 За словами Барбари, способи відкриття кранів фонтанчиків також дещо відрізнялися від птаха до птаха. Водночас дослідники помітили, що дуже часто абсолютно ідентичні послідовності рухів призводили до кардинально різних результатів, і какаду доводилося повторювати їх декілька разів, аби досягти мети. Хоча, вочевидь, успіх пташок залежав від їхньої досвідченості та наполегливості, роль у формуванні кінцевого результату також грали інші чинники, які не залежать від тварини – вага тіла, загальна сила та координація. До того ж, хоча конструкція фонтанчиків загалом є подібною у різних парках, у деяких випадках незначні відмінності механізмів також впливали на результативність.

Вчені зазначають, що це перше спостереження такої поведінки у світі, а також вже друга опортуністична навичка, що з’явилася в какаду для адаптації до міського життя. Через руйнування природного ареалу птахи все частіше змушені розділяти екологічну нішу з людьми. Як наслідок, їм доводиться опановувати нові навички для виживання та пошуку їжі в нових умовах. Так, у 2022 році стало відомо, що птахи навчилися відкривати кришки сміттєвих баків, навіть коли люди навмисно ускладнюють їм завдання, викладаючи на кришки цеглу та камені. Вперше таку поведінку у 2019 році зафіксував один з мешканців Сіднея, але згодом стало зрозуміло, що її перейняли й інші какаду.

 Це надзвичайно соціальні та здібні птахи, тож цілком очікувано, що вони швидко вчать один одного корисним навичкам. Дуже важливим чинником у цьому процесі є схильність до соціальної гри, під час якої папуги активно взаємодіють між собою та зі сторонніми об’єктами, у тому числі й з об’єктами міського середовища – гойдаються на лініях електропередач, смикають мотузки, ланцюжки, замки тощо. Невідомо, чому деякі какаду віддають перевагу питтю води саме з фонтанчиків, а не з відкритих джерел. На думку дослідників, їм може подобатися смак проточної води або можливість вгамувати спрагу на відкритій місцевості з гарним оглядом.