Більш як тисячу років тому кішка проходила повз свіжого керамічного виробу в Єрусалимі. Звірятко поставило лапу на податливу глину та залишило в ній її відбиток. Через роки археологи уважно проаналізували цей зразок мистецтва та прийшли до висновку, що він містить найдавніший слід «молочного кроку» кішки в кераміці.

Фрагмент керамічного посуду було знайдено на Сіоні – пагорбі, розташованому в південно-західній частині Старого Єрусалимі. Це був одним з артефактів, віднайдених в межах археологічних розкопок під керівництвом Шимона Гібсона з Університету Північної Кароліни в Шарлотті та Рафаеля Льюїса з Університету імені Бар-Ілана. Що цікаво, спочатку ніхто не помітив відбитку котячої лапи на давньому шматку керамічного виробу. Після розкопок усі артефакти направили на зберігання у звичайних ящиках. Директор лабораторії Гретхен Коттер проводила інвентаризацію та сортування знахідок, коли вона помітила керамічний уламок із дивними позначками. Згодом Гретхен роздивилася в цьому незвичайному візерунку відбиток котячої лапи з маленькими подушечками, а також п’ять глибоких довгастих отворів.

За думкою дослідників, давня кішка не просто поставила лапу на свіжий виріб. У кераміці збереглися сліди руху гострих «інструментів», що досить близько повторюють рух кігтів у процесі «молочного кроку» – ритмічного розслаблення та скорочення котячої лапи. Ця поведінка являє собою патерн, що іноді залишається з дорослою особиною з віку кошеняти, коли воно розминало живіт матері під час їжі, аби стимулювати хід молока. Згодом уже дорослі коти можуть повторювати ці рухи, вдавлюючи лапи з випущеними кігтями у м’які поверхні – покривала, одяг, шкіру інших тварин або людей, наче вони місять тісто. Деякі спеціалісти вважають, що така поведінка свідчить про абсолютне розслаблення, почуття безпеки та довіру звіра.

Слід котячої лапи завширшки приблизно 3 см залишився на фрагменті кераміки, яка, ймовірно, була частиною джбана для води, вина або оливкової олії. Схоже, що майстер залишив свіжий виріб на сонці для сушки, але цікава текстура та аромат глини привернули увагу кошеняти, що вирішило погрітися поряд на сонечку, помуркотіти та залишити в кераміці свій слід. За словами Гібсона, фрагмент джбана було знайдено серед інших артефактів, датованих періодом Аббасидів, що розпочався в 750 році нашої ери із розвитком Аббасидського халіфату в Середній Азії. Дослідники вважають, що саме цей резервуар виготовили у дев’ятому столітті нашої ери. У давній ісламській традиції котів дуже шанували. У збірниках літератури хадисів збереглися згадки про те, що пророк Мухаммед обожнював цих тварин, тому їм дозволяли входити до мечеті. Тому зовсім не дивно, що принаймні для одного котика знайшлося місце в Старому місті.