У 1930-х роках в австралійській глибинці розгорнулася битва, якої ще не бачив світ. Війна з ему не лише виявилася великою військовою помилкою, але й розкрила критичну роль цих пташок в екосистемі Австралії та зміцнила їхню роль як одного з найзнаковіших символів країни.
Після завершення Першої світової війни австралійський уряд запропонував 5000 колишніх солдатів землю у малозаселеному західному штаті країни для розвитку фермерських господарств. Жорсткий клімат регіону, бідні ґрунти та малий обсяг опадів суттєво ускладнювали реалізацію цієї ідеї. Ба більше, у 1932 році сильна посуха спровокувала масштабну міграцію ему. Приблизно 20 000 птахів сунули на фермерські угіддя, знищуючи посіви, витоптуючи пасовища для худоби та ламаючи огорожі, що колись зупиняли менших шкідників. Фермери звернулися до уряду з проханням про допомогу в протистоянні птахам, і неочікувано той відреагував дуже оперативно та вкрай рішуче. 2 листопада 1932 року до штату прибули троє солдатів Королівської Артилерії Австралії, озброєні ручними кулеметами «Льюїс». Їхня місія була максимально простою: знищити ему та захистити посіви.
Втім, ця військова кампанія швидко поринула в абсолютний хаос. На думку сучасних дослідників, ймовірно, тоді відповідальні особи сильно недооцінили здібності птахів – дуже швидких та вправних. За перші три дні солдатам вдалося вбити лише 30 ему, оскільки, замість залишатися в купчастих зграях, птахи розбіглися, ускладнюючи полювання. Ще через два дні один з кулеметів заклинило прямо під час засідки біля водопою, де зібралися тисячі особин.
Новини про «війну з ему» ширилися регіоном, і публіка вже з цікавістю спостерігала за подіями. Людей заінтригувало, як сміливі птахи навіть формували загони, аби відстежувати супротивника й не бути захопленими. Водії авто, які визвалися зганяти пташок до солдатів, повідомляли, що в моменти відчаю деякі особини могли бігати пересіченою місцевістю зі швидкістю понад 80 км/год. Один з автомобілів навіть потрапив у ДТП, намагаючись наздогнати зграю. Інші свідки повідомляли про те, як ему витримували постріли кулеметів «не гірше за танки». Через 45 днів після початку кампанії солдатам вдалося знищити приблизно 2500 птахів – лише незначну долю популяції, що мігрувала до західної Австралії через посуху, анітрохи не покращивши ситуацію для фермерів. Невдовзі суспільством стали ширитися заклики до гуманного розв’язання проблеми шкідників, тому уряд був змушений зупинити операцію. Ему вийшли з цієї війни переможцями.
Війна з ему стала яскравою демонстрацією безглуздості деяких військових рішень. Водночас ці події розкрили птахів як надзвичайно стійких представників тваринного світу. Це грізні звірі з родини нелітаючих птахів казуарових заввишки приблизно 1,5 метра та вагою від 15 до 55 кг. Тільки представники цієї родини мають довгі ноги з міцними м’язами та трьома пальцями, що дають їм здатність до швидкого бігу та дуже тривалої ходи в пошуках їжі. Зазвичай ему живуть поодинці або невеликими родинними групами, але екстремальні посухи змушують їх об’єднуватися у великі зграї для більш ефективних спільних міграцій. Як опортуністичні їдоки, ці птахи грають важливу екологічну роль, розповсюджуючи насіння на своєму шляху та допомагаючи відновлювати рослинність Австралії. Наприклад, саме завдяки їм кущі десертного квандонгу іноді виростають в пустелі, збагачуючи місцеву екосистему.
Окрім екологічного, ему також мають велике культурне значення. Ці птахи є одним із важливих символів у фольклорі аборигенних народів Австралії, уособлюючи собою силу, стійкість та відданість рідній землі. В одних легендах вони є духом творця, що керує природним світом та спостерігає за живими створіннями, а інші бачили обрис птаха в образі Чумацького шляху. У сучасному світі ему є неофіційною орнітологічною емблемою Австралії й разом з кенгуру зображений на гербі країни, а також на 50-центовій монеті та логотипах деяких спортивних команд. Люди люблять їх за сміливість, чудернацьку поведінку та велику самовпевненість. На щастя, війна з цими птахами закінчилася поразкою для людини, й відтоді австралійський уряд запровадив нові екологічні закони, що дозволяють ефективно зберігати, підтримувати та примножувати популяцію ему. Сьогодні на континенті живуть більш як 600 тисяч диких особин.