Дослідники ідентифікували перші відомі науці види морських павуків, які «працюють» на метані завдяки бактеріям. Це відкриття розкриває нове уявлення феномену взаємодії між живими істотами на таємничому морському дні та проливає світло на природний цикл метану.

Біолог Шана Гоффреді та її колеги з Західного коледжу виявили унікальних морських павуків абсолютно випадково. Вони досліджували екосистеми навколо метанових сипів – так званих «холодних просочувань», де через дно морів або океанів просочуються метанові факели. У процесі вивчення ділянок поряд із узбережжями Каліфорнії та Аляски вони зібрали зразки води та різноманітних живих організмів, які мешкають поблизу сипів. Аналіз тканин морських павуків, знайдених в цих ділянках, виявив ізотопи вуглецю, які утворюються з метану.

Подальше дослідження унікальних морських членистоногих показало, що на поверхні їхніх тіл живуть колонії бактерій, які перетворюють метан на поживні речовини, біологічно доступні для павуків – жири, цукри тощо. Так само, як ми їмо яйця з беконом або вівсяну кашу на сніданок, ці дивовижні морські створіння з’їдають бактерії з поверхні власного тіла. За словами дослідників, такий симбіоз можна вважати корисним навіть для самих бактерій: вони живуть на екзоскелетах морських павуків у ідеальному для них середовищі. Отже, навіть якщо 80% їхньої популяції з’їдають, 20% отримують шанс вижити та продовжити лінію виду в ідеальній екосистемі. Така поведінка є доволі нетиповою для членистоногих, як морських, та і наземних. Зазвичай павуки «висмоктують» перетравлений з допомогою особливої отрути вміст тіла жертви. Однак ці морські жителі не мають органів, необхідних для таких маніпуляцій: вони використовують структури, подібні до губ або зубів, щоб збирати бактерії з власного або чужого екзоскелета.

Морські павуки з метанових сипів є дуже маленькими – довжина їхнього тіла становить приблизно один сантиметр. Однак їхня ідентифікація є надзвичайно важливою для дослідження метанового циклу морів та океанів. Метан, зокрема природного походження, є одним з найнебезпечніших парникових газів, збільшення обсягів викидів якого сприяє пришвидшенню глобальних кліматичних змін. Якщо деякі види морських павуків можуть використовувати його як джерело поживних речовин через симбіотичний зв’язок з бактеріями, це означає, що вони грають важливу роль в утримуванні певної долі метану від потрапляння до атмосфери. Люди звикли вважати, що придонні екосистеми є одноманітними та бідними, однак така думка зумовлена виключно недостатнім рівнем дослідження цих важкодоступних зон. На думку експертів, нам необхідно залучати більше ресурсів до вивчення морських екосистем та дуже обережно ставитися до планування будь-яких операцій з експлуатації морського дна, наприклад, підводного розроблення родовищ корисних копалин, аби не нашкодити унікальним видам, зникнення яких може призвести до непередбачуваних змін у метановому циклі.