Виявилося, що ефіопський вовк не може відмовити собі в можливості поласувати солоденьким. Нещодавно на відео зняли звіра, що з ентузіазмом облизував нектар з квітки кніпхофії. Вчені припускають, що цей чарівний представник родини псових може вважатися першим відомим науці великим хижим запилювачем рослин.
Екологи з Оксфордського університету опублікували цікаве дослідження, серед додатків котрого було зворушливе відео. На ньому пухнастий рудий ефіопський вовк перебігає від квітки до квітки, вилизуючи солодкий нектар, який забарвив світленьку морду звіра яскраво жовтим пилком. Саме цей ролик став основою для припущення, що ця суворо м’ясоїдна тварина може бути бджілкою в душі – і першим великим хижим запилювачем, відомим науці. Поки вовк насолоджується нектаром, квітка кніпхофії залишає на поверхні його морди доволі багато пилка. Отже, можна дійти висновку, що хижак бере участь в запиленні рослини, перебігаючи від однієї квітки до іншої у пошуках смакоти.
The video provided in Supplementary Information from the very interesting paper by Lai and co-authors in Ecology, showing potential pollination by Ethiopian wolves of Kniphofia foliosa! 🐺
Read it here: esajournals.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/…
@pollinet.bsky.social
— FLOWer Lab 🌸🍒 🐝 🪰🔬🧬 (@flowerlab.bsky.social) 21 листопада 2024 р. о 11:41
Аби знайти аргументи на користь свого припущення, еколог Сандра Лай та її колеги взялися спостерігати за сімома особинами Canis simensis з кількох окремих зграй у природному середовищі. За роки знайомства з видом вчені помітили, що час від часу ці вовки мають солодкий зуб, який змушує їх відхилятися від звичного м’ясного раціону та шукати солоденьке у квітах. Кніпхофії – це трав’янисті рослини, природним ареалом котрого є Південна та Східна Африка. Його квітконоси можуть сягати висоти 1-1,5 метра, а квіти збираються у колосовидні суцвіття на верхівці стебла. Їхній нектар через спеціальні канали стікає на дно оцвітини. Така форма квітки є адаптацією рослини до запилення антофілів – комах та хребетних тварин, що відвідують квіти для живлення нектаром, здійснюючи тим самим перехресне запилення.
Більшість хребетних запилювачів є доволі маленькими, як то, наприклад, колібрі, летючі білки або кажани чи крилани. Навіть серед хижаків цим займаються переважно компактні віверові або ракунові, тож довгоногий та довгомордий ефіопський вовк помітно виділяється на фоні інших крихітних запилювачів. Спостерігаючи за вовками протягом усього чотирьох днів, дослідники помітили, що деякі з них мають особливу пристрасть до солодкого. Так, одна особина якось відвідала до 30 рослин підряд.
Варто зазначити, що ефіопські вовки є найбільш вразливими хижаками у світі. У дикій природі залишається не більш як 500 особин. Окрім знищення ареалу, головною причиною вимирання виду є його особливі дієтичні уподобання. Ці хижаки розділені в семи окремих популяціях, ареал котрих повністю збігається з ареалом гігантського африканського сліпака, який є улюбленою стравою вовків. Ще одним чинником ізольованості популяцій Canis simensis є той факт, що він пристосований виключно для життя на безлісих територіях гір на висоті 3000 та більше метрів: ті самі широти нижче зони альпійських луків є для них занадто спекотними. На думку генетиків, ефіопський вовк походить із давньої лінії псових, найближчої до сірих вовків.
Лай та її колеги сподіваються, що в майбутньому їм вдасться на практиці оцінити, наскільки важливу роль ці хижаки відіграють як запилювачі рослин. Вони також зацікавлені в пошуку можливих доказів коеволюції ефіопських вовків та кніпхофій.
Джерело фото: Adrien Lesaffre